Інформація

Ця стаття була написана 23 Кві 2013, в рубриці Усна народна творчість.

Каламбури та приповістки

Майже в усіх художніх творах української літератури можна зустріти образи справжніх українців, мова яких колоритна, наскрізь просякнута гумором та пересипана численними дотепами. Так, українець гострий на язичок, уява його багата позичати йому й почуття гумору. Тому й народжуються часом в розмовній мові такі собі каламбурчики й різного роду приповістки, що вживають їх як щодня, так і з нагоди якоїсь оказії: родин, весілля тощо.

  • Або ти бери дві подушки, а я візьму перину з подушкою, або я візьму перину з подушкою, а ти бери дві подушки.
  • Або ти їдь у ліс, а я зостанусь дома, або я зостанусь дома, а ти їдь у ліс.
  • «Побачимо», — сказав сліпий; «Почуємо», — сказав глухий; «Закріпимо», — сказав німий.
  • Полетіла б наша ковбаса попід небеса, а ве в наші роти.
  • Кажуть, по старовинному звичаю п‘ють горілку до чаю.
  • Пошли, Боже, з веба, чого нам треба.
  • Будь же здордва, як риба, гожа, як рожа; весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля.
  • Пошли, Боже, нам щастя й здоров’я! Помершим чар* а нам горілка! Нехай нашим ворогам легенько гикнеться, як собака з тину ввірветься.
  • Просив батько, просила мати і я просю на весілля.
  • Сідайте в моїй хаті, щоб старости сідали.
  • Трапилася мені куниця, красна дівиця.
  • Слихом слихати, у вічі видати.
  • Чим багаті, тим і раді.

Залишить відповідь

Традиції українського народу

Останні статті

Система Orphus

Система Orphus