Інформація

Ця стаття була написана 10 Лип 2014, в рубриці Літній цикл свят.

День святих Петра і Павла

 12     липня — день пам’яті апостолів Петра і Павла. Петро (до хрещення — Снмоа) — брат апостола Андрія первознанного. Спочатку віа жив звичайним життям, разом із братом рибалив. Але настав день, коли Андрій Первованних, який першим почув заклик Ісуса Христа, привів до Сина Божого і Петра. І Петро стив одним з перших дванадцятьох апостолів Господа. Під час своїх мандрів Ісус якось запитав учнів, за кого люди його визнають і за кого визнають його учні. Відповіді були різні, але жодна з них не була близькою до істини. І лише учень Петро сказав: "Ти — Христос, Син Бога живого". Христос сказав у відповідь: "Блаженний ти, Симоне, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але мій небесний Отець".

Саме йому Ісус Христос по закінченні Таємної вечері напророчив, що Петро зречеться тричі Господа ще до того, як заспівають півні. Так і сталося, як сказав Син Божий: Ісуса Хригта схопили, а Петра, який назирці пішов слідом, упізнали люди. Він тричі зрікся Господа, та ще й заприсягся, що не знає Ісуса. Ці три страшні зречення були "анульовані" лише після вознесіння Ісуса Христа, який наділив Петра пастирською владою. Від цього моменту й почалася пропо - відницька діяльність Петра в країнах Сходу.

На відміну від апостола Петра, святий Павло не був знайомий із Ісусом Христом за життя й не був у числі його перших дванадцятьох апостолів. За походженням він був із ба - гатого римського роду, заробляв на життя тим, що виготовляв намети. Павло спочатку ненавидів перших християн, оскільки був віддан ий іудейській вірі, навіть брав участь в арештах християн у Єрусалимі та побитті первомученика Стефана. Одно-го разу він відправився в Дамаск з метою переслідування християм. але дорогою побачив чудесне світло з неба, від якого впав на землю й осліп. До того ж, за церковними переказани, тієї ж миті він почув голос з неба, який докоряв йому переслідуваннями Бога. Це був вирішальний момент у житті Павла. Зір йому повернув своїми молитвами християнин Ананія, і Павло прийняв хрещення та почав проповідувати християнство в Аравії, Дамаску й ін. Багато чудесних зцілень по-дарував вів невіруючим язичникам, його навіть почали вважати богом і хотіли принести йому жертву.

Тоді царював імператор Нерон. Почавши як правитель досить мудрий і моральний, він, за свідченням істориків. Швидко заплутався в політичних інтригах, піддався впливу своєї палкої, неприборканої вдачі та занадто багатої фантазії. Після страшної пожежі в Римі почалися масові страти невинних людей, у першу чергу прибічників християнської релігії. Перону дуже не до вподоби були перші в історії людства

християнські твори. А саме в ті роки були складені перші Євангелія чотирма апостолами. Силою слова й духу переконував людей в істинності християнської віри і святий апостол Петро, створюючи свої послання. Два послання до християн залишив після себе святий апостол Петро, а апостолу  Павлу належить один із найважливіших для християн творів — Книга дій апостольських.

Петра, і Павла було схоплено за проповідницьку діяльність і страчено в 76 році.

За народними віруваннями, до обов’язків цих святих уходить слідкувати за своєчасним збором урожаю, можливо тому, що день цих святих апостолів збігається з початком жнив у більшості регіонів України:

Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло воли водить...

Заздалегідь перед днем святих Петра і Павла люди за старих часів дуже ретельно готувалися, зокрема білил и хати, прибирали і на подвір’ях, і всередині осель. Зранку побожні люди святково вдягалися й обов’язково йшли до церкви. Існує стародавня легенда про святого Петра й Господа. Якось саме цього дня йшли вони землею, оглядали, хто з людей чим зайнятий. І побачили двох дівчат — одна жито жне, а інша спить під копою — і двох парубків — один у полі працює, а другий під возом у холодочку дрімає.

Подумали святі й вирішили попарувати молодих людей але так, щоб обидві пари з голоду не померли: працьовита дівчина дісталася лінюхові, а ледача — роботящому хлопцю. З тих пір, мовляв, так і повелося: чоловік і жінка в сім’ї одне одному протиставляються за ступенем працьовитості.

За християнським віруванням, Петро й Павло є також захисниками свійських тварин. Тому цей день здавна вважався святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то найпишніше празникували на Петра й Павла діти. Матері вдосвіта випікали та пригощали всіх знаменитими українськими мандриками. Мандрики — де вельми смаковиті пиріжкн, виготовлені з сиру та сметани. З цього приводу існує цікава легенда. Начебто, мандруючи в цей день, Петро і Павло (вони взагалі полюбляли мандрувати світом) присіли в обід під деревом, щоб перепочити, і задрімали.

Тим часом непомітно підкралася зозуля, розв’язала іхню торбинку й витягла звідти мандрику. Але коли почала їсти, то одразу ж вдавилася. Отож і мовиться: "На Петра-Павла зозуля мандрикою вдавилася". Це прислів’я пов’язане з тим, що з цього часу птаха перестає кувати. Внгонячи в поле корів, пастухи брали із собою лише мандрики. Посередині толоки вони викопували "Петра" — так називали місце колективного обіду.

На пагорбі, щоб видно було тварин, рили квадратні ка-навки такої глибини, щоб можна було спустити в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правувало за стіл, застеляли скатертиною й викладали іжу. В обід на толоку приходили батьки з подарунками. Всі сідали за колективний обід, смакуючи ласощами і частуючи одне одного. Так тривало до самого вечора. Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісень і бавилися в різні ігри. Корів у цей час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги. Перед тим, як вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров’ячих рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів зустрічали всім селом. Цей звичай зберігся й дотепер у багатьох селах Прикарпаття та Карпат.

Женучи череду додому, діти співають спеціальні цастуші пісні, які тут називають латканками. У всіх місцевостях України поводились з худобою дуже добре, ласкаво, дбали, щоб вчасно нагодувати, напоїти, почистити хліви і худобину скреблом. Недарма й складено стільки пісень про худібку, стільки приповідок. Є досить цікаві нагадування-вірування:

"Коли корова розтелюється, не можна нічого з дому позичати, бо буде теля ревіти"; "Коли перший раз пастух жене корову в поле, то треба роги лозиною пов’язати, щоб були міцні"; "Коли пастух вперше йде з коровами в поле, то треба взяти зварене яйце, щоб всі були напашеними цілий рік і круглими, як яйце" тощо.

Залишить відповідь

Традиції українського народу

Останні статті

Система Orphus

Система Orphus