Category Archives: Народні повір’я та забобони

Весна Рік — не кінь: не підженеш, але й не зупиниш. Сорок святих мають кинути сорок лопат снігу. Із сорока святих сорок морозів буде. На сорок святих сорока сорок паличок… Читати далі »

Не можна ходити, щоб одна нога була взута, а друга боса, бо мати вмре. Не можна ходити в одному чоботі, бо мати (або батько) вмре. Якщо одна нога взута,  друга… Читати далі »

Мати, дитина Вік звікувати – не в гостях побувати До шести місяців вагітності молодиця повий на завше при собі носити ножа, щоб ве підкусила нечиста сила, бо нечистий боїться ножа… Читати далі »

Кому місяць світить, тому й зорі всміхаються. Народ глибоко шанує землю й називає її: мати, свята земля, мати-сира земля, годувальниця наша. Землею клянуться, як чимось святим. Клятва землею – найвірніша… Читати далі »

Небо Небо — величезне покривало. Небо служить житлом для чистих духів. За видимим небом є ще шість: відстань між кожним із них у дванадцять разів більша від тієї, що між… Читати далі »

Ніч за ніч, день за день, а світ усе стоїть, як пень. День — ніч Зміна дня та ночі пояснюється так. Західне сонце опускається в море, що оточує землю, як… Читати далі »

Хата Оце будівля: три соки та соломи троки Для того, щоб усе велося й жилося добре, щоб усі здорові були, треба вибирати для хати щасливе місце. Є люди, що взнають… Читати далі »

Понеділок Воно як трапиться: коли середа, а коли і п’ятниця. Понеділок віддавна вважався важким днем, нещасливим святом відьом і русалок. Цього дня не рекомендувалося починати якусь нову велику роботу, а… Читати далі »